3агадки для детей
Методичні вказівки щодо виконання практичних робіт для студентів напряму підготовки 050502 інженерна механіка
 Скачать 43.87 Mb.
| Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |
Завдання на проектування Проектування дільниць і цехів, їх реконструкцію чи розширення, а також технічне переоснащення здійснюють на основі завдання на проектування, до якого входять всі вихідні дані, які зібрані за передпроектний період. Отже, будь-яке проектування повинно починатися із завдання на проектування. Цей документ видає підприємство-замовник і погоджує із міністерством чи відомством при безпосередній участі проектної організації. Завдання на проектування розробляється відповідно до схем розвитку та розташування об’єктів для даної галузі промисловості. При підготовці завдання на проектування вибирається з повним обґрунтуванням майданчик для будівництва майбутнього заводу з урахуванням його місцезнаходження на генеральному плані заводу, а також географічних і природних ресурсів району, краю. Завдання містить такі дані:
Разом із зазначеними вище даними для прийняття рішень з будівництва великих і складних заводів з багатономенклатурною продукцією до завдання на проектування також додається ТЕО. Воно розробляється галузевими проектними інститутами. До нього входять також результати висновків з геологорозвідувальною інформацією про доцільність вибору майданчика для будівництва майбутнього заводу за такими даними: а) обґрунтування виробничої потужності об’єкта що проектується та місцезнаходження цього будівництва відповідно до перспективного плану розвитку даної галузі; б) обґрунтування доцільності нового будівництва і зіставлення його з можливістю розширення чи реконструкції діючих аналогічних підприємств; в) обґрунтування можливого кооперування основних і допоміжних виробництв, енергопостачання, каналізації, інженерних споруд, транспорту з іншими діючими підприємствами або тими, що будуються чи проектуються; г) обґрунтування можливого злиття проектувального об’єкта в єдиний промисловий вузол (об’єднання, фірма, концерн) з іншими підприємствами; д) обґрунтування вибору самого майданчика для будівництва (дані грунту, глибина проникнення, твердість його пластів, географічний рельєф поверхні місцевості ); є) основні ТЕП проектувального об’єкта (постатейно), а також орієнтовна вартість всього будівництва та будівництва по його частинах. Важливу роль у цьому процесі відіграють терміни будівництва, які чітко пов’язані із розмірами майбутнього заводу, програмою випуску продукції, самим типом виробництва. У зв’язку з цим, оптимальна потужність проектувального підприємства повинна встановлюватися з урахуванням забезпечення потреб народного господарства країни. Тому вже сьогодні ряд проектних інститутів машинобудівного комплексу працює над розробкою типових проектів підприємств з оптимальною потужністю. Для них встановлюються реальні терміни будівництва та терміни окупності капітальних та інших витрат, пов’язаних з пуском в експлуатацію даного виробництва. Виробництво вважається ефективним, коли термін окупності його коштів реалізується не пізніше двох років, замість трьох, як це було раніше. Для цього необхідно під час розробки завдання на проектування узгодити питання прогресивності виробів з конструкторськими бюро, які мають певні досягнення. Передбачити у даному промисловому рішенні досвід централізованих виробництв з виготовлення нормалізованого інструменту, прес-форм, штампів, пристосувань, засобів механізації та автоматизації виробничих процесів для основного виробництва, запасних частин, тари чи навіть невеликих ремонтних підприємств; на цій основі зменшити розміри інструментальних, ремонтних, деревообробних та інших цехів для машинобудівних заводів, які будуються або реконструюються. Отже, для сучасних умов, коли здійснюється кардинальна зміна структури господарювання в нових ринкових відносинах, постійне покращення якості виробів, так само як і удосконалення технологічних процесів їх виготовлення та всіх видів і засобів виробництва, є обов’язковим законом для машинобудівної промисловості. Цей закон необхідно доповнювати розвитком спеціалізації та кооперування, які є основою розвитку технічного прогресу, підвищення якості виготовленої продукції та спрощення виробничої структури підприємств. Все це створює умови для переходу від одиничного та серійного випуску виробів до багатосерійного та масового, для яких характерне широке запровадження механізації та автоматизації технологічних процесів, скорочення ручних операцій, підвищення продуктивності та полегшення умов праці працівників. У перспективі спеціалізація підприємств машинобудівного профілю і надалі буде розвиватися за такими напрямками: предметна (виробництво закінченого предмета); подетальна (заводи деталей та вузлів); технологічна (однотипні заготівельні виробництва: ливарні, ковальські, пресові та подібні їм заводи, у тому числі заводи з випуску заготовок литтям, куванням, штампуванням). Здійснення спеціалізації повинно вирішуватися одночасно зі стандартизацією, нормалізацією, уніфікацією та взаємозамінністю деталей, вузлів, агрегатів чи навіть цілих виробів з однаковим функціональним призначенням (тобто запровадженням агрегатування як найвищої форми стандартизації). Отже, разом із завданням на проектування замовник видає такі документи:
Стадії проектування Стадією проектування називається обсяг проектних робіт, які треба виконати за проектний період. Проектування заводів і цехів здійснюється в одну або дві стадії. За одну стадію виконується технічно-робочий проект, тобто технічний проект поєднується з робочими кресленнями (загальними видами цих креслень). На другій стадії проектування технічний проект і робочі креслення поєднуються. Останні складаються із креслень загальних видів і їх деталювання. Слід відзначити, що для об’єктів, будівництво яких здійснюється за типовими проектами, а також для об’єктів з нескладними виробничими процесами, їх проектування виконується в одну стадію, що скорочує терміни проектування. У всіх інших випадках проектування машинобудівних заводів ведуть за двома стадіями. Отже, в технічному проекті при проектуванні нового заводу або будь-якого підприємства, повинні бути вирішені такі питання:
Слід відзначити, що великі підприємства, а особливо ті, які передбачають складні технологічні процеси, як правило, проектуються за встановленою черговістю будівництва, тобто за етапами робіт, їх тривалість, згідно з розрахунками про час виконання, не повинна перевершувати 3-4 роки. Сьогодні на ринку існують ще стисліші терміни, тобто 2 роки. Якщо проектування майбутнього заводу передбачає його будівництво з метою невід’ємного доповнення до загального промислового вузла, то на будівництво загальних об’єктів розробляються окремі технічні проекти. При цьому розробку технічного проекту всього промислового вузла виконує головна проектна організація, що скорочує терміни проектування. Робочий проект і робоча документація з проектування Робочий проект, який розробляється проектною організацією на основі завдання на проектування, яке видається замовником, призначений для визначення технічної можливості та економічної доцільності майбутнього будівництва, реконструкції чи розширення проектувальних об’єктів, загальної вартості будівництва та ТЕП для виробництва. Отже, робочий проект складається з таких документів: а) пояснювальної записки; б) генерального плану заводу та його транспортної системи; в) технологічної частини; г) будівельної частини; д) техніко-економічної частини; е) технічного паспорта. У пояснювальній записці коротко викладається зміст проекту із встановленням можливих варіантів, на основі яких прийнято рішення та запропоновано черги будівництва майбутнього заводу, а також необхідні дані, що підтверджують відповідність проекту чинним нормам і правилам. Окремим розділом у пояснювальній записці виділяється ТЕО, у якому обґрунтовується доцільність запропонованих технічних рішень. На генеральний план заводу наносять розташування основних та допоміжних будівель і інших об’єктів загального призначення, місцезнаходження інженерних наземних і підземних комунікацій, споруд, складської системи, транспортних внутрізаводських доріг, їх оптимальне під’єднання до зовнішніх сполучень, зони озеленення. Технологічна частина, яка найбільша за обсягом у робочому проекті, містить всі розділи технологічного процесу виготовлення даного виробу, зокрема автоматизацію та механізацію основних технологічних процесів, транспортних операцій, завантажувальних і розвантажувальних робіт, організацію праці та системи управління виробництвом, а також розділи енергетичної та теплотехнічної частин. Технологічна частина повинна містити дані про призначення цехів, продукції, яку виготовляють, виробничого кооперування, розташування цехів, режиму їх роботи, верстатомісткості, трудомісткості, питання енергопостачання, теплопостачання, повітропостачання, газопостачання. У будівельній частині проекту наводяться дані природних та інженерно-геологічних умов самого (майданчика) для будівництва, характеристик будівель, їх призначення, організацію будівництва як промислового, так і житлово-побутового, а також умови реалізації цих будівництв за етапами та термінами завершення. До будівельної частини входить окремим розділом санітарно-технічна система, тобто виробниче водопостачання, господарсько-фекальна виробнича каналізація, внутрішньоцехові санітарно-технічні засоби. Техніко-економічна частина проекту базується на аналізі та техніко-економічних розрахунках, які обґрунтовують вибір оптимального варіанта для проектування майбутнього заводу, його доцільності та прийнятті відповідних рішень, що закладаються у ТЕО, а також окремій кошторисній частині з вказанням вартості будівництва, капітальних витрат. Технічний паспорт заводу є завершальним документом до технічного робочого проекту, який складається відповідно до еталона, затвердженого керуючою організацією (міністерством, відомством). Отже, в технічно-робочий проект, крім робочих креслень, входить така документація: а) пояснювальна записка з даними ТЕП та іншими даними, отриманими на основі прив’язки типових і повторно використаних проектів; б) схема генерального плану заводу; в) перелік використаних змін і можливі доповнення до них у зв’язку з прив’язкою цих змін і доповнень до місцевих умов; г) кошторисна відомість. Слід відзначити, що в обох випадках розробки проектів завершується визначенням вартості проектувального підприємства, тобто формуванням загальної зведеної кошторисної відомості, яка до її затвердження погоджується з будівельно-монтажними організаціями. Кошториси формують на окремі об’єкти та види робіт і складаються з: – загальної вартості будівництва підприємства, будівель і споруд; – вартості окремих видів будівельних і спеціальних робіт (загально-будівельних, санітарно-технічних, планувальних, робіт з благоустрою та озеленення території ); – витрат на придбання обладнання та його монтаж; – вартості проектних, пошукових, науково-дослідних і експериментальних робіт. Слід зазначити, що затверджений в повному обсязі технічний проект разом із зведеною кошторисною відомістю є основною підставою для початку фінансування будівництва. Основні положення щодо складу основного технологічного обладнання механічного цеху Основою того чи іншого механоскладального виробництва є розроблений технологічний процес виготовлення виробів із деталей та вузлів. Для сучасного механоскладального виробництва характерним має бути високий рівень автоматизації виробничих процесів, який повинен проявлятися в розроблених технологічних процесах механічної обробки деталей на виробничому устаткуванні та їх складання у вузли, механізми чи машини в цілому. Ці процеси мусять узгоджуватися між собою, а поєднання технічних засобів з різними видами технологічного устаткування буде характеризувати єдиний автоматизований технологічний процес. Номенклатура та кількість основного технологічного устаткування в багатьох випадках визначається типом виробництва, від якого залежить стабільність і програма випуску виробів. При виборі номенклатури та кількості технологічного обладнання для сучасних цехів механоскладальних виробництв необхідно враховувати інтенсифікацію технологічних процесів, підвищення якості обробки поверхонь деталей та складання машин, комплексну автоматизацію виробничих процесів. Визначення кількості основного технологічного обладнання – для потокового виробництва:  де Т шт.к. – штучно-калькуляційний час на виконання операції, хв. Після визначення кількості обладнання необхідно визначити коефіцієнт його завантаження.  де Вр – розрахункова кількість обладнання, шт.; Впр – прийнята кількість обладнання, шт. – для непотокового виробництва:  де N – річна програма випуску виробів, шт.; Феф - річний ефективний фонд часу роботи обладнання , год. Основні принципи вибору структури цеху Існують дві форми спеціалізації основних цехів машинобудівного виробництва: технологічна і предметна. У першому випадку цехи спеціалізуються за ознаками виконуваних технологічних процесів (ливарні, ковальські, механічні, зварювальні, складальні тощо). У другому - за ознаками виробів (деталей), які виготовляють, при цьому в одному цеху концентрується все обладнання, яке необхідне для повного виготовлення складальної одиниці (деталі). Коли йдеться про механічну обробку і складання в масовому та крупносерійному виробництвах, то тоді створюють механоскладальні предметно-спеціалізовані цехи; у серійному та одиничному виробництвах - самостійні механічні і складальні, тобто технологічні спеціалізовані цехи. Структура цих цехів може бути різною. Наприклад, порівняно просто вирішується структуризація цехів масового та багатосерійного виробництв, де природною є цільова спеціалізація цехів (цехи з виготовлення двигунів, шасі, кузовів) і дільниць (дільниця виготовлення деталей і складання колінчастого вала з маховиком, дільниця виготовлення деталей і складання масляної помпи). Така структура забезпечує прямоточність виробничого процесу, коли в кінці потокових ліній оброблення розташовуються дільниці вузлового складання, а далі виконується складання агрегатів або виробів. Складніше вирішити завдання структуризації для цехів середньо- і дрібносерійного виробництв, де велика номенклатура деталей і виробів, які виготовляються послідовно на одних і тих же робочих місцях, що на перший погляд ніби нагадує технологічну спеціалізацію дільниць з однотипними операціями. Але сучасна теорія організації виробництва для цих типів у більшості виробів відкидає таку структуру. Тут потрібний системний підхід, який базується на побудові чіткої методології аналізу та синтезу структури основних виробничих процесів . Суть системного підходу для аналізу кожної виробничої системи та її складових частин полягає у виділенні триєдиної частини (підсистеми) - функціональної, елементної та організаційної, яких не можна розділяти, оскільки являють собою три сторони одного цілого: взаємозв’язок, єдність і взаємодію.  перейти в каталог файлов | Образовательный портал Как узнать результаты егэ Стихи про летний лагерь 3агадки для детей |