Тема 1. Поняття про контролінг, його суть і значення
Сутність контролінгу та його розвиток
Предмет, методи та завдання контролінгу
Місце контролінгу в системі управління підприємством
Сутність контролінгу та його розвиток
Контролінг — це один з найновіших напрямів інформаційно-економічного розвитку підприємства. В сучасних умовах господарювання інтерес до нього проявляється у все більшій мірі, що зумовлено появою значної кількості перекладених видань з питань обліку, фінансів, ціноутворення тощо.
Система контролінгу — це принципово нова концепція інформації і управління, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, контролю, планування, яка забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства.
Поява такої дисципліни викликана переосмисленням ролі та значення менеджменту в сучасному бізнесі. Якщо до цього часу управління пов'язувалося, в основному, з вирішенням поточних справ на підприємстві, то в умовах загострення конкурентної боротьби і нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовища, в якому функціонує підприємство і доводиться працювати менеджерам, управління пов'язується з успішністю діяльності його та забезпеченням тривалого існування.
Лише комплексний характер спостереження за всіма блоками господарської і фінансової діяльності може забезпечити інформацію про становище підприємства і тенденції, що сприяють зміцненню або послабленню позиції підприємства на ринку.
В якості системи спостереження за діяльністю підприємства у всій його багатогранності виділяється нова наукова дисципліна— контролінг..
Нині існує неоднозначність трактувань, які характеризують внутрішній зміст цього поняття, наприклад: "управлінський облік", "контролінг", "внутрішньогосподарський облік". Одні автори і перекладачі вважають наведені поняття і об'єктивні явища господарської практики західних підприємств, які за ними криються, рівнозначними за змістом, інші ж — навпаки.
Очевидним є те, що неможливо відривати поняття і терміни від національного підґрунтя. Не зважаючи на походження слова "контролінг" від англійського "to control" - контролювати, управляти, в англомовних країнах використовується термін "управлінський облік", хоча працівників, в обов'язки яких входить формування інформації для управління, називають контролерами. У теорії і практиці управління німецькими підприємствами поняття "управлінський облік" відсутнє. Бухгалтерія чітко' поділяється на фінансову і виробничу, внаслідок чого у ФРН взято на озброєння англомовний термін "controlling", яким позначено якісно нове явище в управлінні підприємством.
Під терміном "контролінг" в зарубіжній літературі розуміють спеціально сконструйовану систему на основі інтеграції методів планування, обліку, аналізу, нормування, контролю та управління, яка забезпечує отримання, опрацювання та узагальнення інформації про діяльність підприємства. Така система разом з вирішенням оперативних завдань орієнтується і на стратегічні цілі.
Завдання контролінгу значно більші за обсягом від завдань управлінського обліку, який входить у систему контролінгу в якості однієї із складових. Іноді робиться посилання на те, що контролінг у ФРН рівнозначний управлінському обліку в США, Великобританії та інших країнах. В дійсності це не так. Зокрема, на німецьких підприємствах виділяється фінансовий облік (Finanzbuchhaltung), виробничий (Betriebsabrechnung) та контролінг (Controlling).
Під контролінгом розуміють концепцію ефективного управління фірмою і забезпечення її довгострокового існування. Концепція контролінгу передбачає розробку філософії поведінки фірми, розробку енергетичного балансу, балансу навколишнього середовища, створення системи обліку витрат, активізацію нематеріальних факторів (комунікації, мотивація, стимулювання праці).
Контролінг, звертаючись до зарубіжної літератури, — поняття широке. В останньому німецькому виданні "Економічний словник підприємства" він визначений як концепція інформації та управління. Найбільш повно система контролінгу була вперше описана і застосована в США, тому сам термін і складові, пов'язані з цим поняттям, наприклад, контролер — керівник служби контролінгу або особа, яка виконує ці функції, походять від англійського "controlling".
Спочатку під контролінгом розуміли сукупність певних завдань у сфері обліку і фінансів, а контролер був головним бухгалтером. Пізніше це поняття почали розуміти ширше і до функцій контролінгу стали відносити фінансовий контроль і оптимізацію використання фінансових засобів і джерел. Нині контролінг можна визначати як систему управління процесом досягнення кінцевих результатів і результатів діяльності фірми в економічному відношенні, з деякою часткою умовності, як систему управління прибутком підприємства.,
В умінні передбачати господарську та комерційну ситуацію, визначати задані суми покриття, виявляти причини відхилень фактичних витрат від нормативних, своєчасно коригувати ці відхилення та оптимізувати співвідношення затрат та результатів і полягає мистецтво економічного управління. Контролінг— один із засобів, інструментів і одночасно один із складників цього мистецтва.
Відомо досить широке і загальне розуміння контролінгу як концепції економічного управління підприємством, направленої на виявлення шансів і ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку в умовах ринку.
Питаннями, якими займається контролінг, що направлені на майбутнє, є перш за все виживання підприємства. Адже не секрет, що в умовах дії ринкових відносин постійно відбувається процес банкрутства одних підприємств і процвітання інших, поглинання нестабільних у фінансовому відношенні фірм більш заможними, утворення дочірніх підприємств крупними компаніями внаслідок заволодіння контрольним пакетом акцій підприємств, які ще вчора вважалися цілком конкурентоздатними і фінансово стабільними. Крім цього досить важливого моменту, контролінг займається питаннями екологічного нейтралітету, збереженням робочих місць, тобто соціальними факторами й рядом інших питань, що забезпечують стабільність економічної діяльності підприємства.
Контролінг — це якісно нове явище в теорії і практиці управління підприємством. В економічній діяльності підприємств він відіграє надзвичайно важливу роль, так як це концепція, що направлена на ліквідацію "вузьких місць", орієнтована на майбутнє відповідно до поставленої мети і завдань одержання певних результатів.
Передумовою створення концепції контролінгу, яка виникла понад 100 років тому, стали:
> причини всесвітньої економічної кризи;
> більш жорстке оподаткування;
> складні форми фінансування.
У першій фазі свого розвитку контролінг повинен би розглядати, перш за все вже, здійснені процеси, а відтак з часом все в більшій мірі зростає необхідність оволодіння планово-обліковими методами. У зв'язку з цим облік і звітність перетворюються із інструментів реєстрації і контролю у допоміжний засіб долання перешкод у майбутньому.
Країною, яка однією з перших застосувала концепцію контролінгу, стали США.
До початку 30-х pp. XX ст. контролінг майже не використовувався і саме слово було забуте. Економічна криза 1929 - 1932 pp. заставила підприємців подивитися з нових позицій на роль та місце внутрішньофірмового планування та обліку. В цей період згадали про контролінг у зв'язку з труднощами управління в нестабільному середовищі та забезпечення існування в умовах конкуренції.
У 30-х роках XX ст. відбувається одночасно й проведення наукового обгрунтування контролінгу. З'являються перші журнали, книги тощо. У 1931 р. створюється Інститут контролерів Америки- - професійна організація контролерів, який у 1962 р. перейменовується у "Financial Executive Institute",a у 1944 p. створено дослідницький інститут "Conlrollership Foundation)).
У повоєнний період функції обліку і контролю виконує відділ головного контролера, який призначає правління директорів. Він має право вирішального голосу на засіданнях правління директорів. Контролер фактично організовує контролінг на підприємстві, відповідає за систему обліку і звітності, аналізує і дає пояснення з розвитку фінансової діяльності компанії, вивчає та розробляє показники і форми звітності для задоволення запитів керівництва і клієнтів, готує доповіді Раді директорів за оцінкою завдань, які стоять перед компанією та включають рекомендації про зміну діяльності. Відділ контролера є надбудовою над бухгалтерією у вигляді обліково-контрольної та інформаційної служби.
З часом у країнах, де зародився і був поширений контролінг, увага до нього дещо зменшилась і він став на один рівень з іншими методами ефективного господарювання.
Функціонування систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту у більшості розвинених європейських країн задовольняє інтереси і потреби функціонування й управління підприємством, його взаємодії з навколишнім середовищем, і контролінг як такий вже не має першочергового значення. Навпаки, в США і Німеччині значущість його дедалі зростає, що пов'язано з історичними особливостями розвитку облікових систем, а також економічними труднощами і проблемами в оподаткуванні цих країн.
Для Німеччини характерним є свій підхід до формування контролінгу.
Спочатку основні функції контролінгу полягали у складанні попереднього кошторису витрат і калькуляції. У подальшому (в 60-х роках) переважають складання бюджету і зіставлення планових показників з фактичними. У зв'язку зі швидкими змінами у навколишньому середовищі і потребою передбачення майбутнього відбувається посилення орієнтації контролінгу на оперативне, а пізніше і на стратегічне планування, участь його у формуванні цілей діяльності і політики підприємства.
У 70-х роках починає розвиватися теоретична концепція контролінгу, який до цього знали лише з окремих публікацій.
Першим у ФРН був створений Інститут контролерів з питань освіти в галузі планування підприємств і обліку.
З 1971 р. проводяться приватні та громадські семінари Академією контролерів.
З 1989 р. видається спеціальне видання "Controller", яке пропагує ідеї та філософію контролінгу.
Проведені у Німеччині дослідження відмінних особливостей підприємств, які успішно функціонують, від тих, що менш ефективно діють, показали, що перші відзначаються, насамперед, структурою координації й інтеграції функціональних сфер (дослідження Лоренса, Лорша), оскільки вирішальною проблемою для великих підприємств є питання, як оптимально налагодити співробітництво різних структурних одиниць.
Було встановлено, що у рамках цього процесу існує три рівні завдань управління:
>загальногосподарський (визначення постановок цілей підприємства, узгоджених з вимогами навколишнього середовища);
> інтеграційний (координація планування випуску продукції, послуг з цілями генерального підрядчика);
> рівень розробки планів.
У зв'язку із зазначеним вище на великих підприємствах Німеччини створюються служби контролінгу, спеціальні робочі місця контролерів.
На невеликих підприємствах (чисельністю до 100 осіб працюючих) впроваджується система контролінгу, проте спеціальної служби і посади контролера немає, а його функції виконує головний бухгалтер підприємства. Такий підхід до вирішення проблеми найбільш прийнятний для підприємств України, оскільки він дуже ефективний і економічний. Функціонування контролінгу на підприємстві потребує перетворення, гнучкості систем Планування, управління, контролю, для яких тепер у Німеччині й Україні часто характерний потужний бюрократичний механізм, ліквідувати який зсередини дасть змогу контролінг, виконуючи функцію координації в рамках управління підприємством.
На підприємствах Німеччини фахівці з контролінгу перетворились у радників і координаторів управління підприємством з питань економіки й організації виробництва. Значення контролінгу зростає не тільки для промислових підприємств, а й інших сфер економічної діяльності (страхування, медицина, банківська діяльність та ін.).
Подальший розвиток контролінгу, як нової галузі економічної науки, обумовлений різними причинами:
> зміною технологій, диференціації, диверсифікації, інтернаціоналізації компаній;
> збільшенням числа змінних, на основі яких приймаються рішення;
> ускладненням середовища, в якому функціонує підприємство;
> ускладненням обсягу та предметного змісту інформації, необхідної для управління;
> ускладненням комунікацій та циклу прийняття рішень, що вимагає високої компетенції кадрів в галузі організації та системотехніки.
Починаючи з першої половини 90-х років XX століття ідеї контролінгу впроваджуються на підприємствах колишньої НДР, Польщі, Чехії.
На сьогоднішні практично у всіх державах Західної Європи у більшій чи меншій мірі мають місце елементи контролінгу як однієї з найбільш ефективної системи господарювання.
Предмет, методи та завдання контролінгу
Контролінг. на відміну від функціональних дисциплін, є синтетичною дисципліною, яка базується і розвивається на основі даних менеджменту, маркетингу, обліку, планування, аналізу та теорії управління. Цю науку можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління. Під конструктивним управлінням слід розуміти спеціально створену інтелектуальну систему для стратегічного управління розвитком підприємства на базі методів планування, обліку й аналізу в їх єдності. Роль контролінгу в системі управління полягає в координації елементів, які входять в цю систему, забезпеченні планування, обліку й аналізу економічних показників господарської діяльності та прийняття рішень на основі отриманої інформації про тенденції розвитку фірми.
Предметом контролінгу є мікроекономічні процеси і явища на підприємстві, які характеризуються певними показниками-індикаторами в їх динаміці, та макроекономічні процеси в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства.
Контролінг є структурованою системою, на відміну від контролю, який до цього часу не має структури, що робить його аморфним утворенням. В технічному аспекті ці поняття мають деякі спільні ознаки, обумовлені ідентичністю об'єкта дослідження. Контролінг здійснює на систематичній основі спостереження за об'єктом і виявляє фактичний стан об'єкта, а контроль використовує дані про відхилення для прийняття рішень.
Контролінг є складною системою, яка досліджує траєкторію стратегічного розвитку підприємства на основі визначеної генеральної мети, матеріальних, вартісних і соціальних цілей підприємства, відстеження тенденцій розвитку виробничих програм, господарських процесів, інвестиційних проектів та фінансової діяльності на основі планування, обліку, аналізу та контролю сукупності економічних показників і забезпечує інформацію для прийняття управлінських рішень.
Отже, основними елементами в цій системі є:
• траєкторія розвитку підприємства (означає лінію в системі координат, яка показує рівень зміни найважливіших для підприємства показників на перспективу);
• матеріальні, вартісні та соціальні цілі (показують роль бізнесу в суспільстві та його ціннісні орієнтири):
• виробничі програми (характеризують кількісні та якісні параметри продукції, асортименту, освоєну продукцію, нову та ін.);
• господарські процеси (пов'язані з циклічністю господарської діяльності починаючи з науково-дослідних робіт, постачання, виробництва, збуту і закінчуючи інвестуванням);
• фінансова діяльність (характеризує процес отримання грошей та їх раціонального використання для забезпечення існування підприємства);
• економічні показники (числові параметри, за допомогою яких вимірюється явище чи процес в господарській діяльності).
Взаємозв'язок між елементами та їх спільна взаємодія, спрямована на досягнення мети за допомогою відстеження траєкторії розвитку, дозволяє вести мову про окрему систему контролінгу, яка чітко виділяється з сукупності інших економічних систем.
Контролінг дозволяє вирішити такі проблеми в контексті загального управління:
• що повинно повідомлятися (якого роду економічні показники, відібрані за спеціальною методикою);
• методи повідомлення (канали, засоби (усно, письмово та ін.);
• хто збирає інформацію (служби, особи);
• кому вона передається (відділи управління, менеджери);
• в який термін інформація збирається, обробляється і передається;
• для чого подається інформація (ознайомлення, інформування, прийнятим рішень).
Такі питання є важливими при проектуванні системи контролінгу на підприємстві.
Функціонування системи контролінгу можна показати за допомогою рис.1, з якого видно, що об'єктом спостереження є господарська діяльність підприємства, яка планується.
Господарська діяльність
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ
Планування (стандарти, норми)
Аналіз (чи відповідає фактичний стан об‘єкту встановленим стандартам)
Облік (фактичний стан об‘єктів)
Визначення причин і проблем
Продовжувати роботу
ні
так
сигнали про відхилення
коригуючі дії
. 1. Елементи контролінгу та їх взаємодія з функціями системи управління
Система контролінгу визначає набір показників, які характеризують зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує в основному, внутрішні зміни в господарській діяльності, та управлінського, який також враховує зміни всередині підприємства і лише в певній мірі за його межами.
Контролінг як окрема наука має свої методи дослідження:
• загальнометодологічні;
• загальнонаукові;
• специфічні методи.
До загальнометодологічних методів належать такі, що характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування.
До загально наукових методів належать методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи контролінгу, його предмет вивчається всім арсеналом способів і прийомів тих наук, які пов'язані з вказаною системою. Таких способів кожна з наук нараховує досить багато.
До специфічних методів контролінгу можна віднести використання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначення конкретних завдань системи.
Окрім того, розрізняють дві групи специфічних методів контролінгу — оперативного і стратегічного. Вони досить тісно взаємопов'язані між собою і переходять від оперативного до стратегічного. Методи оперативного контролінгу покликані здійснювати активне управління прибутком, а методи стратегічного контролінгу - - забезпечити існування підприємства у тривалій перспективі (у майбутньому). У цьому полягає кінцева мета названих груп методів контролінгу.
Контролінг можна визначити як систему перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети. У випадку відхилень від мети приймаються коригуючі дії. Враховуючи багатогранність системи контролінгу, різні автори по-різному визначають мету контролінгу. Дамо характеристику усього того, що, на наш погляд, може служити метою контролінгу.
Так, мета контролінгу зводиться до підтримання ефективного функціонування підприємства, вона визначається вищим керівництвом і може уточнюватися залежно від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку продажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін. збільшення прибутку, незалежність віл кредиторів.
Метою контролінгу є також й діагностування фактичного техніко — економічного і фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств у відповідності до головної мети та попередження негативного впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансовий результат та становища на ринку.
Іншими словами, контролінг є системою спостереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Стан контрольованих об'єктів визначається кількісними, якісними, структурними, часовими і просторовими характеристиками.
Ключовим поняттям у визначенні мети контролінгу є тенденції і закономірності економіки підприємства, його техніко — економічного та фінансового стану. Говорячи про економіку, слід мати на увазі, що мова йде, насамперед, про використання його активів та пасивів, а інформація показує тенденції і закономірності розвитку. Діагностування техніко — економічного та фінансового стану можливе за умови забезпечення фактичною обліковою та іншими видами інформації про об'єкти і зіставлення її з плановими показниками.
Метою контролінгу може бути й отримання даних, їх обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень. Така інформація є нестандартною, призначається для виявлення тенденцій і закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.
Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства, він націлений на майбутнє. Той, хто тримається за старе, залишається з його наслідками, а завдання грамотних менеджерів полягає у тому, щоб завчасно пристосуватися до нових обставин. Проте досвід свідчить, що в більшості випадків менеджери не розуміють необхідності адаптації до нових реалій життя, не відчувають прискорення темпу змін. Якщо проблема пристосування зводиться до темпу технічних перемін, то немає іншої альтернативи, як звернутися до науки за її вирішенням.
Основними завданнями системи контролінгу слід вважати:
• планування (методологію і організацію);
• облік (збір та обробку інформації);
• контроль (порівняння планових і фактичних значень показників);
• сервісне забезпечення управління (збір, обробку, інтерпретацію, консультування);
• спеціальні системи спостереження (маркетинг, моніторинг змін у зовнішньому середовищі).
Так, у частині планування головними завданнями контролінгу автор вважає такі:
— створення нормативної бази для прогнозування розвитку фірми;
— сприяння розробникам стратегічних планів у визначенні цілей організації та напрямків розвитку;
— координація робіт з планування і складання бюджетів;
— участь у визначенні кількісних і якісних параметрів роботи підприємства на стратегічний період;
— узгодження проміжних цілей і планів та складання загальних стратегічних планів.
У галузі обліку завдання контролінгу вимагають:
— створення сучасної системи інформаційного забезпечення та звітності задіяних у стратегічному процесі управління відповідальних осіб;
— визначення специфічних потреб менеджерів у необхідній інформації та звітності;
— періодичного подання інформації щодо відхилень фактичних значень показників від планових;
— подання керівництву підприємства звітів з поясненням факторів, що спричинили відхилення;
— аналіз відхилень та обговорення із зацікавленими особами. У галузі інформаційно-аналітичного контролінгу необхідно:
— розробити архітектуру інформаційної структури;
- відібрати показники, носії інформації та канали їх передачі;
— визначити контрольні точки господарської та фінансової діяльності;
— скласти схему збору і систематизації найбільш значимих даних для прийняття рішень;
— розробити інструментарій для планування, обліку, контролю, аналізу і прийняття рішень;
— консультувати менеджерів з питань функціонування системи контролінгу.
Робота працівників служби контролінгу повинна спрямовуватися на такі галузі контролю:
— стратегічні цілі (кількісні та якісні);
— критичні умови зовнішнього та внутрішнього середовища, які лежать в основі стратегічних планів;
— вузькі і слабкі місця, які виявлені у процесі планування та аналізу роботи підприємства.
Функції контролінгу визначаються метою створення цієї системи. Вони поділяються на основні та спеціальні.
До основних функцій належить:
1.Планування процесів господарської діяльності (логістика, виробництво, збут, інвестування). Для процесу планування створюється нормативно-довідкова база, визначаються обсяг і структура необхідної інформації, розробляються методики складання планів за часом та змістом;
2.Облік показників контролінгу на основі методів і критеріїв оцінки діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Для цього визначаються потреби системи управління в необхідній інформації, розробляється система показників контролінгу та звітні форми для збору та обробки даних;
3. Аналіз тенденцій, відхилень від прогнозованих показників. Для аналізу визначаються контрольовані показники за часом та змістом, знаходяться відхилення методом порівняння фактичних та прогнозованих даних, фактори впливу на відхилення, дається оцінка та інтерпретація відхилень, систематизуються дані з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій у роботи підприємства.
До спеціальних функцій належать:
Інформаційно-аналітичне забезпечення, метою якого є розробка інформаційної системи, стандартизація документів і регістрів обліку, комунікаційних зв'язків, організація збору і обробки даних контролінгу.
Розробка інструментарію для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень, забезпечення менеджерів інформацією (обсяг, зміст, форми, строки, час подання).
Створення предметних технологій вирішення управлінських завдань.
Моніторинг зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. До цієї функції входить збір і аналіз даних про ринки (сировини, праці, капіталу, товару), кон'юнктура ринку, конкурентів, ціни, формування досьє на конкурентів, огляди розвитку галузей, участь у виставках та ярмарках тощо.
Моніторинг внутрішнього середовища. Відстеження усіх типів сигналів про зміни у процесі функціонування підприємства. Збір та аналіз відповідних даних щодо змін. Формування внутрішньої бази управлінських знань та навичок.
Функції контролінгу реалізуються завжди в реальних умовах діяльності підприємства, тому ступінь їх прояву та ефективність використання залежить від таких факторів, як:
-масштаб організації;
- фінансовий стан;
- розуміння керівництвом важливості та корисності функцій контролінгу;
- рівень диверсифікації виробництва;
- види діяльності;
- кваліфікація управлінського персоналу;
- рівень економічної роботи;
- місії, філософії бізнесу;
- загальної культури персоналу;
- інших факторів.
Інтегральною функцією контролінгу є координація зусиль кожного підрозділу підприємства і відділу управлінської системи на досягнення цілей, які ставить перед собою підприємство у виробничій, фінансовій та управлінській діяльності. Для цього потрібні:
координація зусиль менеджерів різних рівнів на досягнення загальної мети;
інформаційна та консультативна підтримка прийняття управлінських рішень;
створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи для управління підприємством.
Необхідність створення системи контролінгу обумовлена підвищенням нестабільності зовнішнього середовища, що в свою чергу вимагає:
посилення уваги до прогнозування майбутнього стану об'єктів;
прискорення реакції суб'єктів управління на зміни у діяльності підприємства, що досягається на основі відстеження відхилень від довгострокових планів за допомогою певного набору показників і виявлення тенденцій;
розробки та постійного коригування стратегічних прогнозів і планів розвитку підприємства.
Місце контролінгу в системі управління підприємством
Служба або підрозділ контролінгу виконує безліч різноманітних функцій, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій.
У сукупності функцій служби контролінгу можна виділити дві найважливіші функції: сервісну та управлінську.
Суть сервісної функції полягає у наданні необхідної інформації для управління. Інформаційне обслуговування контролінгу забезпечується з допомогою системи планування, нормування, обліку і контролю, орієнтованих на досягнення мети, кінцевого результату діяльності підприємства. Інформація повинна містити задані (нормативні, планові) і фактичні дані, відхилення, які виявляються засобами обліку в розрізі його підрозділів.
Суть управлінської функції полягає у прийнятті рішень або, точніше, методології прийняття рішень і їх координації, у використанні даних аналізу відхилень, ставок покриття, загальних результатів діяльності для прийняття рішень з управління. Такі рішення приймаються на всіх рівнях управління підприємством, і досить важливим завданням контролінгу координація цілей різних рівнів, засобів і методів їх реалізації з тим, щоб максимальною мірою забезпечити досягнення кінцевої мети підприємства.
До суті управлінської функції служби контролінгу відноситься і створення предметної технології вирішення управлінських завдань.
Також підрозділ контролінгу часто на практиці виконує функції внутрішнього контролю на підприємстві, контролю економічності роботи його підрозділів і організації в цілому. До них можна віднести такі як:
контроль стану економіки і фінансів;
контроль використання фінансових коштів та джерел;
контроль стану затрат і доходів;
аналіз співвідношення виторгу від продажів та інших видів бізнесу і затрат, пов'язаних з діяльністю фірми;
контроль рентабельності випуску і реалізації окремих продуктів (видів продукції) і послуг;
контроль за величиною балансового прибутку та його змінами;
забезпечення одержання максимального прибутку.
Як правило, система контролінгу не включає щодо цих підрозділів можливості і права прийняття рішень, вказівок і санкцій. На відміну від ревізії, контролінг орієнтується на поточні результати діяльності і не зв'язаний з документальною перевіркою, необхідністю виходу на місця здійснення господарських актів і операцій.
Контролінг не обмежується також і контролем витрат (функція «стандарт-косту» стосовно витрат виробництва) і не лише контролює рентабельність випуску і реалізації окремих продуктів і послуг (чим займається в основному «директ-костинг»), але й забезпечує досягнення підприємством мети, як правило, одержання максимального прибутку. Проте цілі можуть бути у певний час й іншими, наприклад, завоювання ринку, ліквідація конкурентоздатності підприємств, що працюють в умовах ринкової економіки. Такі цілі є звичайними і називаються проміжними.
Надзвичайно важлива роль відводиться підрозділу контролінгу у реалізації функцій планування, контролю й інформаційної функції.
Функції планування і контролю, реалізацію яких забезпечує підрозділ контролінгу, є досить вагомими інструментами менеджменту в рамках управління підприємством.
У загальній системі управління підприємством через планування і контроль, виходячи з аналізу й оцінки шансів і ризику, формулюють цілі, координують напрям різних часткових процесів планування і діяльності на досягнення мети, готують рішення і з допомогою створення основи для порівняння в подальшому планових показників з фактичними, створюють умови для контролю й управління процесами і підприємством в цілому.
У цьому широкому розумінні планування включається в усі фази, починаючи з постановки мети і закінчуючи оцінкою і прийняттям рішення. Зокрема, це постановка мети для підприємства і його підрозділів, визначення проблеми, тобто встановлення «проломів» між запланованими показниками і цілями підприємства, пошук альтернативного рішення.
Система планування на підприємстві сьогодні розчленована з об'єктивного погляду на часткове планування як у теорії, так і в практиці підприємництва. Тому у фактичний розрахунок взято те, що різні представники планування на різних базах інформації займаються різним плануванням, яке знову координується з погодженим загальним планом підприємства, що забезпечує контролінг.
У зв'язку з тим. що плани складають на різні періоди часу, наприклад, на рік, п'ять років та ін., планування поділяють на стратегічне і оперативне.
Стратегічне планування має довгостроковий характер, поширюється на підприємство в цілому і стосується, насамперед, з'ясування і організації майбутніх потенціалів успіху. Його вимірювання (сильні і слабкі сторони, ризики і шанси), як правило, якісного виду.
Оперативне планування, навпаки, поширюється на короткострокові часові рамки, тут йдеться про конкретні часткові плани на найближче майбутнє. Вимірниками є кількість, витрати, доходи та ін.
Тимчасом цієї основоположної відмінності «де факто» недостатньо, тому здійснюється подальша диференціація, єдності планів при якій досягають за допомогою контролінгу.
Планування, як правило, супроводжується одиничним контролем, який установлює ступінь реалізації планів підприємства, виявляє і аналізує відхилення, а також передбачає проведення коригувальних заходів. Згідно із звичайним уявленням контроль являє собою порівняння планових і фактичних показників, під час якого відбувається оцінка відповідності планування і виконання. Розв'язанню цього завдання також сприяє система контролінгу.
У рамках стратегічного планування здійснюється аналіз як сьогоднішньої ситуації, так і майбутніх шансів і ризику. Цей аналіз призводить до формулювання запитів, цілей, стратегій і заходів. При цьому має бути вказано, як підприємство оптимально використовує наявні ресурси для того, щоб застосувати обумовлені можливості і обійти небезпеку. Стратегічне планування потрапляє у сферу завдань і відповідальності управління підприємством. Контролер при цьому бере на себе функції координування й інформування.
У галузі стратегічного планування у цій концепції виявляються суттєві недоліки: інформація для контролю надходить із запізненням, отже, втрачається час для перевірки (часовий аспект); результати контролю вказують на збіг планових і фактичних показників; проте планова перевірка може бути необхідною, оскільки можуть змінюватися планові показники.
Щоб уникнути цих недоліків, необхідна нова концепція контролю. Процес планування має бути контрольованим і координованим з самого початку. Цю функцію і виконує підрозділ контролінгу.
Крім розглянутих нами видів контролю і реалізації їх функцій у службою контролінгу, заслуговує на увагу досвід Німеччини щодо проведення самоконтролю на підприємстві. При цьому розрізняють поточний проектний контроль, при якому враховують витрати, продуктивність, потужності й обсяги ресурсів, і додатковий проектний контроль, який служить для поліпшення майбутніх результатів і запобігання негативним наслідкам.
Планування і контроль потребують забезпечення інформацією з необхідною точністю і в певний момент часу, що є теж функцією служби контролінгу підприємства.
Для того щоб майбутні вдалі можливості зробити видимими, необхідно використовувати інформацію про подальший розвиток зовнішніх обставин, що дасть змогу розробити і запровадити в життя оптимальну стратегію зовнішніх умов. Це, у свою чергу, потребує відповідної системи інформаційного забезпечення. При цьому систему інформаційного забезпечення розглядають як перший етап систем планування і контролю. На практиці, проте, створення і функціонування системи інформаційного забезпечення планування і контролю є паралельними процесами у часі, які тісно пов'язані між собою. У зв'язку з цим процеси інформаційного забезпечення слід розглядати у тісному взаємозв'язку з процесами прийняття рішень.
Існують чотири інформаційні проблеми, які необхідно розглядати залежно від інформації, що є:
кількісна проблема охоплює питання щодо обсягу інформації;
проблема часу, швидкий розвиток зумовлює актуальність інформації і короткі актуалізаційні цикли;
проблема якості, при цьому перше, що беруть до уваги, — це якість інформації, не всі показники однаково добре обґрунтовані, у широкому розумінні це стосується важливості рішення.
проблема комунікації стосується питання напряму передавання інформації, оскільки інформація виникає часто не там, де вона потрібна. З цим питанням пов'язаний також спосіб підготовки і ущільнення інформації.
Вирішення усіх цих інформаційних проблем здійснюється на практиці службою контролінгу та менеджменту підприємства.
Значній кількості інформації, яка необхідна для стратегічного і тактичного планування, часто дають не зовсім або взагалі не точну кількісну оцінку. Тому на передній план сьогодні поставлено розвиток побудованих за принципом модуля систем часткової інформації, які мають розвиватися на основі розподілу праці і використовуватися для одержання і об'єднання раціональних показників.
Важливим з погляду служби контролінгу є виявлення попиту на інформацію. Потреба в інформації виявляється через процеси планування і контролю та відповідні їм рішення. Щодо цього і визначають попит на інформацію.Так основними характеристиками інформації з точки зору служби контролінгу є:вид, ступінь ущільненості (наприклад, управлінська інформація), актуальність (інформація може швидко застаріти), форма викладу (виразність інформації може мати значний вплив), значення, якість, призначення.
Суттєвими для контролера є також переконливість і ознаки ризику інформації.На практиці слід розрізняти:
управлінську інформацію й інформацію для виконання;
попередню інформацію й інформацію для майбутнього;
періодичну інформацію й інформацію непостійного надходження.
Якщо розглядати інформаційний процес у взаємозв'язку з процесами планування і контролю, то можна виявити відмінність між:
інформаційними системами, як і їх частинами, спрямованими здебільшого на стратегічне планування і контроль;
інформаційними системами, спрямованими переважно на тактичне планування і контроль;
системами забезпечення інформацією, спрямованими здебільшого на оперативне планування і контроль.
Конкретизація ознак показує, що абстрагування від інформаційних запитів споживача і мети неможливе.
Щодо інформаційного попиту для окремих етапів планування і контролю з точки зору інформаційної функції служби контролінгу можна загалом встановити таке.
Стратегічне планування використовує насамперед зовнішню, некількісну інформацію, яка значною мірою є одноразовою, зорієнтованою на майбутнє, і неточною.
Тактичне планування використовує поточну інформацію в постійній формі. Складність полягає у фінансовій і контрактній інформації. Поряд з цим важливу роль відіграє інформація про стан ринку.
Оперативне планування передбачає використання значною мірою кількісних даних, даних часу, потужності. Всю інформацію слід надавати дуже швидко. На відміну від тактичного планування, де також досить передбачень і приблизних даних, тут необхідні точні дані.
При ефективних процесах планування і контролю необхідною інформаційною основою служби контролінгу підприємства є введення інформації з трьох систем:
зовнішньої системи (соціальні, політичні, економічні, екологічні фактори). Мета — пізнання шансів і ризиків;
конкурентного середовища (наприклад, галузева структура). Мета — пізнання сильних і слабких сторін;
внутрішнього середовища підприємства і з виробничого процесу. Тут йдеться про облік і звітність.
Також система контролінгу виконує координаційну та аналітичну функції у діяльності підприємства. Зміст координаційної функції служби контролінгу полягає у створенні глибокої та синергетичної взаємодії усіх функціональних підсистем підприємства. Аналітична функція службиконтролінгу полягає у проведенні ретроспективного, оперативного та перспективного (стратегічного). Варто відзначити, що аналітична основа функції служби контролінгу присутня у роботі всіх функціональних підсистем підприємства. перейти в каталог файлов
| Образовательный портал
Как узнать результаты егэ
Стихи про летний лагерь
3агадки для детей |